Що побачити?

Що побачити?

Місто Мостиська виникли на дуже давньому, важливому шляху із Західної Європи на Русь. З цього погляду промовистим і символічним є походження назви міста від слова «мости» — вони і нині обступають місто з чотирьох сторін.

Мостищина має значний туристичний потенціал, складений із історичних, культурних та природних об’єктів, а також розважальних заходів.

Найстарішими будівлями у Мостиськах, які збереглися до наших днів, є костел св. Яна (1550 р.), Домініканський костел (1598 р.), Покровська церква (1636 р.), дерев'яна церква на передмісті Завада (1760 р.), колишній панський палац на передмісті Рудники (середина ХVIII ст.). Найдавнішою церквою в районі є дерев'яна церква св. Миколая (1587 р.), що в с. Чишки (вона перевезена зі с. Тщенець у XVIII ст.).

Вашій увазі пропонуємо лишень основні з них:

Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі

Споруджений у XVI ст на місті монастиря домініканів, заснованим королем Владиславом Ягайлом на початку XV століття. Відомо, що у 1603 році мурований костел існував і вже тоді вважався дуже старим.

 У 1631 році домініканці з Кракова передали до костелу реліквії святих, а через два роки головний вівтар храму поповнився образом Св. Катерини. Наступна реконструкція храму відбулася у 1705 році, а наприкінці 1788 року австрійський Уряд закрив святиню. Храм продали і невдовзі перетворили на сіносховище.

Лише майже через 100 років храм знову викупила релігійна громада і провела в ньому ремонт. У 1879-1881 році весь комплекс колишнього домініканського монастиря передали ордену редемптористів, які прибули до Мостиськ з Англії. У 1880 році відбулося повторне освячення костелу і з того часу він працював, як філіальний. У 1883 році освятили вівтар Матері Божої Неустанної Допомоги, розмістивши в ньому чудотворну ікону з Риму, написану майстром Роденом і освячену папою Левом ХІІІ. У 1902 році при переосвяченні храму надано новий титул "Св. Катерини та Матері Божої Неустанної Допомоги".

Після Другої світової війни костел закрила радянська влада, а отці-редемптористи у 1946 - 48 роках виїхали до Польщі, вивізши із собою до монастиря в Тухові чудотворний образ. Храм було повернено редемптористам і повторно освячено у 1991 році. У 1996 році закінчили ремонт святині і повернули до неї з Польщі частину костельного майна, у тому числі і чудотворну ікону. У 2001 році її короновано папою Іваном Павлом ІІ. Наступного року костел оголошено Санктурарієм Матері Божої Неустанної Допомоги.

Наприкінці 2014 року силами міської громади було відновлено годинник на вежі Санктуарію. Розробкою і виготовленням годинникового механізму займався львівський годинникар Олексій Бурнаєв.



Костел Івана Хрестителя

Збудований на початку XVII століття і освячений 8 січня 1604 року єпископом з Перемишля Матеєм Пстроконським. Храм мав 5 вівтарів. Головним був вівтар з образом Божої Матері зі Св. Іваном Хрестителем і Станіславом роботи майстра Долабелле. Крім того, було 2 каплиці - Св. Анни і Христа Розп'ятого.

Храм дуже постраждав під час Визвольної війни у 1648 році. Підтримані місцевими селянами війська Богдана Хмельницького пограбували і підпалили костел. Після проведення ремонтних робіт наприкінці 50-х років XVII століття святиню повторно освятив Перемишльський єпископ Андрій Тшебицький. У 1722 році в костелі з'явилися два нових вівтарі. Відновлення храму у 1913 - 1919 роках провів парох Альфред Білогловський. Протягом 1927 - 1929 років збудовано новий парафіальний будинок, а у 1933 році відреставровано головний вівтар.

Костел був діючим і за радянських часів. Щоправда, в кінці 70-х років з храму забрали неоготичний головний вівтар, який замінили вівтарем з костелу у Старому Самборі. Вже в роки незалежності його замінили вівтарем ХІХ століття з костелу села Мильчиці, перетвореного на церкву. У вівтарі знаходиться фігура Івана Хрестителя з його батьками по боках. Крім того, в костелі діють ще 2 бічні вівтарі початку ХХ століття - Серця Ісуса Христа, Діви Марії, Св. Антонія та вівтар Пресвятої Трійці.

Сьогодні один з найвражаючих костелів Львівщини, як і раніше, обнесено муром. Тимпан фронтону вінчає "всевидяще око".

 

Церква Покрови Пресвятої Богородиці


         Збудована у 1636 р. як філіальна каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією. В період правління австрійського імператора Йосифа II її було передано греко-католицькій громаді, а у 1804 році проведено ремонт. По Другій світовій війні в храмі знаходилася парафія російської православної церкви, а в період незалежності колишній костел, а сьогодні - церкву Св. Покрови, передано Київському патріархату Української православної церкви.

Церква св. Юрія

У 1604 року власник містечка Гербурт видав дозвіл на будівництво церкви, яку було збудовано у 1611 році і освячено під титулом Св. Юрія. При церкві існувало братство, яким опікувалася Анна Могилянка - донька молдавського господаря Єремії Могили. Наданий нею у 1631 році привілей підтвердив у 1691 році польський король Ян ІІІ Собєський. Нову дерев'яну церкву на тому ж місці спорудили у 1735 році. Вона була безверхою, складалася з трьох зрубів та мала невеликі бокові апсиди при вівтарній частині. Значно ушкоджена у роки Першої світової війни, вона була відреставрована у 1920-роках. Але Другу світову пережити храму не вдалося. У 1991 році на її місці зведено нову муровану греко-католицьку церкву Св. Юрія.

Палац Антонія Страхоцького

У 1825 році за допомогою архітектора Ф.Баумана Страхоцький розпочав будівництво палацу у Рудниках. Палац у романтичному стилі своєю баштою-ротондою нагадував оборонний замок і містив елементи готики на західному фасаді. По смерті Антонія Страхоцького маєток перейшов до графа Борковського, згодом - до графа Холонєвського. Перед Першою світовою війною Рудниками володів Ланцютський банк. Під час війни резиденція постраждала, але була відбудована. Після Другою світової в палац переїхала школа, яка знаходиться тут і понині.

Церква Вознесіння Господнього

Всупереч канонам, храм знаходиться не на узвишші, а навпаки, до нього прийдеться спускатися у долину річки. Перша церква на цьому місці була вже у 1600 році. Вона згадується у документів Яна Щесного Гербурта, власника замків у Добромилі і Кудринцях. У 1669 році парафія отримала ерекційний акт від польського короля Яна Казимира. Її права також були підтверджені королем Михайлом у 1671 році та воєводою волинським і старостою мостиським Яном Яблоновським у 1696 році.

Костел св. Архангела Михаїла

Храм почали будувати у 1898 році зусиллями мостиського препозита Альфреда Бялогловського та професора теології Івана Лабуди, уродженця Мостиськів. У вересні 1900 року новозбудований храм освятив Перемишльський єпископ Йосип Пельчар. Тоді ж було споруджено головний бароковий вівтар Св. Архангела Михаїла. У 1907 році в костелі встановили бічний неоготичний вівтар Пресвятого Серця Господа Ісуса (сьогодні знаходиться в костелі в Крукеничах). 

Під час бойових дій Першої світової костел зазнав ушкоджень. Після її закінчення у 20-х роках ХХ століття храм передали сестрам-юзефіткам. Вони заклали в Закостеллі монастир і відкрили виховний заклад для дітей. Монастир разом з храмом закрито совітами у 1948 році і повернуто віруючим у 1989 році.

 


 

Пам'ятник Тарасові Шевченку



Встановлений у 1994 р. Скульптори: Е. Мисько, Л. Яремчук. Архітектор: В. Каменщик. Матеріали: бронза, мармурова крихта.

Адреса: пл. Ринок







 

Пам'ятник Богданові Хмельницькому



Встановлений у 1954 р. Матеріали: залізобетон.

Адреса: вул. Галицька

Пам'ятник Івану-Павлу ІІ



Знаходиться на території Костелу Івана Хрестителя

Монумент борцям за волю України



Споруджений на честь третьої річниці проголошення незалежності України 24 серпня 1994 р. Знаходиться при в'їзді в місто по вул. Галицькій.